Велич символів України
ВЕЛИЧ СИМВОЛІВ УКРАЇНИ
ПРАПОР - СЛАВА МОЄЇ БАТЬКІВЩИНИ
Державний Прапор — закріплене на древку полотнище тканини прямокутної форми, пофарбоване в один або кілька кольорів і оздоблене емблемами, що відображають структуру будови держави, приналежність її до певного віросповідання та ін. Державний Прапор є офіційним символом державної влади й уособлює суверенність держави. Вчені-мовознавці вважають, що слово «прапор» утворилося від того самого кореня, що й слово «перо», «парити» (летіти). Тобто ці однокореневі слова означали рух, політ, майоріння.
До слова «прапор» близькі за значенням слова «знамено», «стяг». Старовинне слово «знамено» пов’язане зі словом «знати». У давнину знамено сідчило про те, що певні землі, майно й люди належать якомусь роду. У зводі давньоруських законів «Руська правда» сказано, що знаменом називали «предмет, помічений княжим знаком». Знамено виконувало ще одну дуже важливу функцію — збирати до гурту, стягати до ватажка членів громади під час походу чи битви. Так виникло слово «стяг». У слові «прапор» визначена ще одна функція знамена — бути попереду, вести за собою.
Державний Прапор України має синьо-жовтий колір. Це одна з найбільших святинь, що символізує державність і незалежність нашої Батьківщини. Прапор України є не лише державним, але й національним символом.
Історія Державного Прапора України відходить у глиб віків. За часів Давньої Русі стяги були у великій пошані, їх навіть освячували, бо вірили, що вони здатні привести воїнів до перемоги. Старовинний вислів «стояти стязи» означає «зібратися, бути готовими до битви». Збити ворожі стяги — то зігнати супротивника з поля бою, перемогти, знищити його бойовий дух.
Уперше синьо-жовтий прапор із тризубом було піднято на флагмані Чорноморської ескадри «Георгий Победоносец» 1918 року, коли було проголошено й першого Президента України. Ним став Михайло Сергійович Грушевський.
За часів Радянського Союзу прапор Республіки України був яскраво-червоного кольору з блакитною смугою внизу; на червоному тлі зображено герб радянського союзу — перехрещені серп і молот та зірка.
Вдруге офіційне підняття синьо-жовтого прапора відбулося у Львові в квітні 1990 року. А вже за два роки Верховна Рада України затвердила Постанову про надання йому статусу Державного.
У геральдиці кольори нашого Державного Прапора мають таке значення: синій (блакитний) — чесність, вірність; жовтий (золотий) — могутність, багатство, щирість, справедливість.
При умотивуванні сучасного Державного Прапора України семантиці кольорів надано й інших значень: синій — високе просторе небо, жовтий — безмежні лани золотої пшениці:
Наш стяг — пшениця у степах
Під голубим склепінням неба.
ВІРШ ПРО ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ
Н. Поклад
Прапор
Прапор — це державний символ,
Він є в кожної держави;
Це для всіх — ознака сили,
Це для всіх — ознака слави.
Синьо-Жовтий прапор маєм:
Синє — небо, жовте — жито;
Прапор свій оберігєм,
Він — святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки є народом Українським в Україні.
ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ - СИЛА УКРАЇНИ
Державний Герб — офіційна емблема держави, що зображується на грошових знаках, печатках, офіційних документах, вивісках державних установ і навчальних закладів.
Слово «герб» прийшло до нас з польської мови, а в польську — з німецької, у перекладі з якої воно означає «спадщина», «спадкоємець».
Державний Герб України — тризуб. Цей знак дуже давній. Його зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери.
Перша згадка у літописах про тризуб належить до X століття. Стародавні літописи свідчать, що в Київській Русі тризуб став родовим знаком князів із династії Рюриковичів, а отже державним гербом, символом верховної влади. Він означав силу багатьох в єднанні.
Посли київського князя Ігоря (912—945 pp.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 pp.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб.
З найдавніших часів тризуб шанувався як магічний знак, свого роду оберіг. Наші далекі пращури вважали, що тризуб (трійця) відображає триєдність сили, яка створила світ і життя в ньому: Вогонь — Вода — Земля; Батько — Мати — Дитя. Пізніше зображення тризуба пояснювали як єдність Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого.
Протягом століть тризуб був поширеним по всіх князівствах Київської Русі, протягом тривалого часу зазнав певних змін, проте все-таки зберіг основу в зображенні.
Сучасний Герб України символізує спорідненість поколінь, мир і творчу працю. Він був затверджений 1992 року як Малий Герб суверенної України. За традицією княжих часів зображення Тризуба-герба було нанесено і на монети нашої держави.
ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ
Державний Гімн — один з державних символів, урочистий музичний чи музично-поетичний твір, який використовується у випадках, переважно передбачених соціальним законом: перш за все при громадських святкових, заходах, державних святах, церемоніях та ритуалах.
Слово «гімн» у перекладі з грецької означає «хвалебна пісня». У Стародавній Греції гімнами називали пісенні твори, складені на честь богів і героїв. У Київській Русі також були поширені величальні сольні пісні на честь князів та народних героїв. У нашій мові збереглось слово, що за змістом відповідає поняттю «гімн»,— «славень».
За часів середньовіччя були поширені духовні гімни (протестантські, католицькі). Як бойові та закличні пісні гімни почали використовуватись з кінця вісімнадцятого сторіччя. Приблизно в цей самий період виникають гімни державні — своєрідні музичні емблеми окремих держав.
Державний Гімн України — національний гімн на музику Михайла Вербицького із словами Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».
Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року: український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу.
Перша публікація вірша П. Чубинського відбулася в журналі «Мета» 1863 року. Композитор Михайло Вербицький, захоплений віршем Павла Чубинського, написав до нього музику. Виконання цієї урочистої пісні довгий час заборонялося владою.
За часів Радянського союзу в період з 1949 до 1991 року гімном Республіки Україна була пісня «Живи, Україно, прекрасна і сильна» (слова — П. Тичини, музика — А. Лебединеця).
15 січня 1992 музична редакція Державного Гімну була затверджена Верховною Радою України. 6 березня 2003 року прийнято Закон «Про Державний гімн України». Згідно з пропозицією Президента України Л. Кучми перша строфа гімну змінена: «Ще не вмерла України і слава, і воля».
