Ейдетика. Розвиток нам'яті та уваги

Ейдетизм (від грецького "ейдос" - вигляд, образ) - психічне явище, яке полягає у здатності відтворювати яскравий наочний образ через тривалий час. В 80-х роках XX століття ейдетика, її принципи, складові, її перспективи зацікавили російського вченого, доктора педагогічних наук Ігоря Матюгіна. Він з групою дослідників розробив методики ейдетичного сприйняття інформації, методики розвитку уваги, пам'яті. Методики виявилися універсальними: ними може користуватися будь-яка людина; і дитина, що тільки сіла за парту, і людина похилого віку.

 Едетика використовується для творчої уяви, розкриття творчих здібностей, практичного освоєння методів запам'ятовування текстів, віршів, іноземних слів, цифр, дат, географічних назв тощо.

Загальна мета конкретизується в наступних завданнях:

♦    розвиток здатності швидко і яскраво уявляти будь-які образи (неймовірні, емоційні, яскраві);

♦    засвоєння мнемотехнічних прийомів, що дозволяють розширити об'єм оперативної пам'яті;

♦    розвиток сприймання інформації на слух (слухової пам'яті);

♦    розширення каналів сприйняття інформації (візуальний, слуховий, смаковий, нюховий, кінестетичний, дотиковий);

♦    розвиток нестандартного образного мислення,

♦    засвоєння методів запам'ятовування текстів, віршів, цифр, дат, географічних назв, прізвищ тощо.

ТАКТИЛЬНІ ТА ПРЕДМЕТНІ АСОЦІАЦІЇ

Є така китайська мудрість: скажи мені - і я забуду, покажи мені - і я запам'ятаю, дай торкнутися — і я зрозумію. Саме такий підхід до роботи з дошкільнятами став підґрунтям основного ейдетичного принципу таких видів асоціативного мислення, як тактильні та предметні асоціації. Тут криються психологічні особливості малюків, які, вивчаючи світ, тільки того й прагнуть: подивитися, понюхати, обмацати і перевірити на міцність, а то й спробувати на зуб. Не випадково дітей цього віку називають дослідниками і чомусиками, адже світ такий великий, а в ньому стільки різного... І про все потрібно дізнатися, і все спробувати. А допоможе нам у цьому, звичайно ж, ейдетика.

1. Тактильні асоціації

Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток, які запропонував московський професор Ігор Матюгін. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою фактуру, адже матеріал для їхнього виготовлення може бути найрізноманітніший — хутро, наждачний папір, фланель, крапельки воску, мотузка, довгі палички, короткі палички, фольга, оксамит, велюр. Кожен педагог ейдетичного напрямку може доповнювати цей матеріал своїми знахідками, урізноманітнювати його. Так, до вашої колекції можете додати, наприклад, картки з ґудзиками, гречкою, шматочками дроту, з дерматиновим покриттям. Головне, щоб сама ідея залишалася незмінною: допомогти дітям розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них.

Слід сказати, що виготовлення тактильних карток - справа копітка і непроста, але якщо вам вдасться підібрати відповідну основу і клей, то результат буде вартим затрачених зусиль. Ці тактильні картки знадобляться не тільки для формування асо­ціативного мислення, але й допомагають у розвитку тактильної пам'яті.

Тактильні таблички (або картки), які були запропоновані в книзі "Тактільная память"  І.Ю. Матюгіна в 1991 році

Принцип роботи: "Про що ти подумав, доторкнувшись до цієї картки?". Слід звертати увагу на те, щоб на асоціації дитини не впливали жодні зорові орієнтири, пов'язані з карткою, в першу чергу — колір. Тобто в тому разі, якщо дитина пояснює, що вона обрала картку до заданого предмета тому, що він також чорний, то необхідно допомогти їй визначити відповідне тактильне відчуття.

Починаємо так: розставте перед дітьми ряд предметних зображень, кожній дитині дайте набір тактильних карток. Запропонуйте малюкам взяти картку, наприклад, з хутряним покриттям. Після того, ж діти по черзі торкнуться картки, вихователь запитує:

—      Про що ви подумали, торкнувшись до цієї картки?

—Я подумала про зайчика, тому що він теж пухнастий.

—А я — про чоботи, тому що вони зсередини можуть бути хутряними.

—Я подумала про їжачка, бо в нього животик хутряний.

—А я подумав про рукавиці, тому що вони такі самі м'якенькі, як і хутро.

Можна також пограти навпаки: ви пропонуєте дітям дібрати до конкретного    предметного    зображення   свої    варіанти    карток, відчуття від яких у них асоціюються із заданим предметом. Тоді запитання звучатиме так:

— У мене є машина. Про яку табличку ви подумали? Можна взяти картку з  ^{наждачним} покриттям, тому            що            в  машини шорсткі колеса, і вона        їздить        по                      шорсткій дорозі.

— Я обрала картку з гладенькою поверхнею, оскільки вікна в машині гладенькі.

—      Можна взяти картку з ґудзиками, оскільки в машини круглі колеса і кермо, а, можливо, це кнопки керування.

—А я подумала про хутряну картку, бо в машині можуть бути хутряні килимки на сидіннях.

Поради з досвіду:

1 . У роботі з дітьми молодшого віку спирайтеся на предметні зображення, максимально пояснюйте свій вибір тактильної картки.

З2.   Ніколи не примушуйте дитину торкатися картки, яка неприємна їй на дотик.

3.   Краще завершувати роботу карткою, яку найбільше люблять діти, — хутряною, оксамитовою, тією, що вкрита фольгою.

4.   Починаючи зі старшої групи, переходьте до завдань без використання предметних зображень.

5.   Пропонуйте створювати асоціації за певними темами: "Плоди", "Тварини", "Одяг". Коли завдання мають тематичну спрямованість, необхідно чітко це формулювати: "Про який одяг (плід, тварину) ви подумали?".

Для того, щоб під час роботи як за тактильними, так і за предметними асоціаціями діти не звертали увагу на колір, пропонуємо застосовувати спеціальні пов'язки на очі ("сліпі окуляри"), які діти можуть самостійно одягати і знімати. Раджу починати використовувати цей прийом не раніше кінця середньої групи, і лише за згодою дитини.

 2. Предметні асоціації

Цей вид асоціацій передбачає встановлення зв'язків предметів або між собою, або з їхніми ознаками. Для виконання цього прийому вам потрібно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монетку, шматочок хутра, шишку, каштан, камінчик, мушлю, ґудзик тощо; зорові орієнтири, зокрема предметні зображення не потрібні.

Починати роботу можна вже з дітьми молодшої групи. Вихователь тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: "Про що ви подумали.". Спочатку допомагайте дитині пояснювати її асоціативний вибір, потім вчіть малюка робити це самостійно.

Починаючи зі старшої групи потрібно визначати особливості предмета. Наприклад, вихователь бере нитку і говорить: "Довге і гнучке. Про що ви подумали?". Можливі такі відповіді: змія, черв'як, волосся, намисто, стрічка ТОЩО. Або ви тримаєте монетку і говорите: "Кругле і залізне. Про що ви подумали?". Варіанти відповідей: ґудзик, люк, колесо трамвая, накривка, сережки, кулон тощо. До шматочка аркуша паперу діти  можуть дібрати такі  предметні   асоціації:   книга,   газета,   альбом,   аркуш,    зошит, серветка тощо.

Гра "Асоціативні ланцюжки за різними ознаками" для старших дошкільнят

Хід гри такий: кожна дитина має свій комплект предметів, які треба поєднати у якомога довший ланцюжок. Наприклад: монетка -і ґудзик (тому що круглі), ґудзик і трикутник (бо пластмасові), трикутник і паличка (тому що ці слова мають по 3 склади), па­личка і нитка (бо довгі) тощо. Головне — щоб в одному асоціативному ряді не повторювались ознаки, за якими поєднуються предмети. На початковому етапі гри вихователі можуть брати роль ведучого на себе, а завдання малюка полягатиме в тому, щоб запам'ятати ваш ряд предметів і намагатися зрозуміти та самостійно пояснити зв'язок між ними.

Поради з досвіду:

1 . Завжди намагайтеся зрозуміти асоціативний вибір дитини.

2.   На перших етапах роботи допомагайте малюкам обґрунтовувати свою думку.

3.   Робіть спільні пояснення з дитиною таким чином, щоб для інших вихованців це ставало зразком для їхніх відповідей.

РОЗВИТОК ПАМ'ЯТІ В ДОШКІЛЬНЯТ

Для      психологів      пам'ять      є      традиційним      об'єктом експериментального вивчення. Виділяють різні види пам'яті:

•  рухову, що пов'язана із запам'ятовуванням та відтворенням рухів;

•  образну (ейдетичну), до сфери якої належить запам'ятовування чуттєвих образів предметів, явищ та їхніх властивостей (залежно від типу аналізатора, що сприймає інформацію, буває зорова, слухова, тактильна тощо);

» словесно-логічну, що безпосередньо пов'язана з навчанням;

•  емоційну.

Існує також: довільна і мимовільна пам'ять, безпосередня, оперативна і довготривала. Ось про один з методів розвитку пам'яті в дошкільнят засобами ейдетики.

Метод послідовного асоціативного мислення

Цей метод запам'ятовування інформації є одним з найдієвіших ейдетичних прийомів для роботи з дітьми. Він полягає в тому, що кожне наступне слово пов'язується з попереднім будь-якою дією. Чим незвичнішою і смішнішою буде ця дія, тим краще запам'ятається асоціативний ряд слів. Звісно, в роботі з малюками термін "асоціативний ряд" не використовуйте, а пропонуйте їм скласти із словами казочку чи оповідку. Наприклад: ялинка, на ялинці виросла книжка, з книжки вистрибнуло курча, курча вдягнуло шапку, з шапки вийшов клоун, він поливав ромашки, під ромашкою стояв годинник, замість стрілок в годинника була ложка, ложкою черпали море, по морю плавала шафа, на шафі сидів півень... Тепер можете перевірити дієвість цього методу на собі. Отож закрийте текст і спробуйте пригадати ті слова, що були виділені. Без сумніву, ви запам'ятали не тільки всі слова без винятку, але й порядок розташування. Такий вид роботи дуже подобається малюкам. За цим методом можна починати працювати з дітьми молодшої групи. На початковому етапі для наочності краще проводити заняття з іграшками. Для цього підготуйте 7-8 предметів, і можете починати.

Вихователь складає всі іграшки в коробку і пропонує послухати казочку. Називаючи предмет, потрібно відразу виставляти його в ряд. Після того, як всі іграшки будуть стояти перед дітьми, складіть їх назад у коробку і запропонуйте дітям розповісти ту саму історію.

Коли діти згадають всі іграшки та знову виставлять їх у ряд по порядку, можна пограти в гру "Що зникло?" (вихователь ховає одну з іграшок, а діти мають відгадати, яку саме). На наступному занятті згадайте з малюками "казочку", потім скла­діть іграшки в торбинку та пограйте в гру "Вгадай на дотик" або "Знайди на дотик".

Порада з досвіду: якщо дітям якісь із запропонованих предметів були раніше не доступними, спочатку проведіть попереднє обстеження з відповідними коментарями: пухнастий, колючий, гладенький тощо.

Якщо ви назбираєте 2-3 набори іграшок, можна буде проводити ці вправи як окреме заняття для розвитку пам'яті. Також спробуйте змішати ці набори іграшок і пропонуйте скласти нову історію.

У тій самій віковій групі, паралельно з використанням іграшок, можете робити вправи на запам'ятовування за предметними зображеннями.

Наприклад: приїхав автобус, з автобуса вийшла лисичка, лисичка одягнула окуляри, вона побачила мишку, мишка ховалася за іграшки, іграшки охороняв удав, удав був схожий на мотузку

Важливо, щоб предметні зображення були не кольоровими з максимально простою графікою, адже це дає простір для подальших видів роботи, які як сприяють розвитку пам'яті, так і збагачують уявлення про навколишній світ, спонукають до мовної активності.

Ось як це відбувається. Вихователь бере кольорові смужечки і говорить, що картинки стануть кольоровими: автобус — зелений, бо він завжди зупинявся на зелене світло світлофора; лисичка — червона, бо в неї язичок червоний; окуляри — білі, бо вони лежали в білому футлярі; мишка — сіра, бо в неї сіра шубка; іграшки — коричневі, бо барабан і палички дерев'яні; удав — жовтий, бо в нього на тілі плями жовті; нитки — сині, бо вони схожі на струмочок. Далі педагог забирає кольорові смужки, що були прикладені до відповідної картинки, і запитує: "Якого кольору автобус? А якого лисичка? Тощо...

У цьому виді роботи ми не даємо дітям можливості пофантазувати і запропонувати свої варіанти кольорів до предметних зображень, оскільки метою завдання є не розвиток асоціативного   або   творчого   мислення,   а   розвиток   пам'яті.

Щоправда, діти старшого віку можуть давати свої пояснення, чому цей предмет саме того чи іншого кольору.

На     наступному     занятті,     коли     ви             пропонуєте

торкнутися картинок, підготуйте заздалегідь набір тактильних карток, і нехай діти викладуть їх перед собою. Педагог показує, яку табличку потрібно взяти, називає предмет і його харак­теристику, а потім пояснює чому:

•^  автобус — шорстка картка, бо він їздить асфальтованою

дорогою; ^  лисичка    —    хутряна    картка,    бо    в    неї    пухнасте

хутро; •^  окуляри — гладенька картка, тому що скельця холодні і

гладенькі; ■^  миша — велюр — як шубка в мишки; •^   іграшки — картка з довгими паличками — як барабанні

палички; •^  удав    —    дерматинова    картка    —    така    гладенька

шкіра в удава; ^   нитки — картка із мотузкою — бо схожа на нитки.

На наступному занятті можна згадати і кольори, і тактильні картки, що співвідносилися з предметними зображеннями.

На одному з наступних занять, використовуючи ті самі предметні зображення, вихователь пропонує "послухати" картинки. Наприклад: автобус — свисток — бо його зупинив міліціонер; лисичка — водичка ллється — бо лисичка до струмка прийшла напитися; окуляри — пластмасові палички — дужки окулярів видають подібний звук; миша — папірець — адже мишка так шарудить тощо. Потім вихователь чинить навпаки — дає послухати звук і запитує: '' Хто це або що це?"

ЕЙДЕТИЧНІ МЕТОДИ РОБОТИ З МАЛЮКАМИ

Мабуть, вихователі, які застосували ці прийоми на практиці, переконалися в їхній дієвості і, головне, побачили вогник зацікавлення в очах дітлахів. Кожен досвідчений педагог знає, що тільки   стійкий   інтерес   до   навчально-ігрової   діяльності   дає

стабільні позитивні результати. У практиці доцільно застосовувати елементи різних методик, але попередньо їх слід упорядкувати, щоб створити цілісний навчально-розвивальний комплекс, який передбачає взаємозв'язок методів роботи, носіїв інформації і, що не менш важливо, єдину лексику на всіх видах занять. Такий інтегрований підхід до освітнього процесу має під собою наукове і практичне підґрунтя.

У теплу пору, коли більшу частину часу малюки проводять на свіжому повітрі, варто поговорити про ейдетичні ігри саме у вільному спілкуванні з дітьми на прогулянці. Такі заняття не лише будуть цікавими для вихованців, а й матимуть своє продовження в інших формах спілкування. ДРУДЛИ

Разом з іграшками, що звик брати з собою на прогулянку кожен вихователь, радимо вам прихопити кілька картинок із зображеннями друдлів. Ось декілька друдлів:

За допомогою подібних нехитрих зображень можемо пограти двома   способами,    залежно    від   мети    гри.    Для    розвитку асоціативного мислення запитання треба ставити так: "Про що ти подумав?"; якщо ж метою є розвиток пам'яті, спонукайте дітей пояснити   асоціативний   зв'язок   з   предметом,   який   має   за­пам'ятати малюк.

Асоціативне мислення.

 Вихователь бере в руки будь-яке із запропонованих   зображень   і   запитує   в   дітей:   "Про   що   ви подумали,   побачивши   цю   картинку?".   Малюки,   озираючись, пропонують    свої    варіанти    відповідей    серед    навколишніх предметів.

Порада: придумайте заохочувальні призи за кожну відповідь (нагадаємо, що відповідь приймається, якщо дитина дала пояснення).

Можна звузити коло пошуку предметів, якщо ви запитаєте: "Про яких тварин (іграшки, транспорт, одяг тощо) ви подумали?".

Асоціативна пам'ять.

Візьміть друдли і походіть з дітьми по майданчику. Картку 1 піднесіть, наприклад, до куща і скажіть, що це калина, і що такі самі маленькі стовбури є в кожного куща. Картка 2— це пташки, що прилетіли до куща; картка З— травичка навколо куща; картка 4 — пішов дощ, це краплини; картка 5— підстрижена травичка, яка тепер стала колючою; картка б — доріжки між майданчиками тощо. Тепер покажіть по черзі кожну картку і запитайте в дітей, що це. Візьміть із собою на прогулянку ці ж самі картинки за кілька днів і поставте ці самі питання. Так ви тренуватимете довготривалу пам'ять.

ПРЕДМЕТИ

Замість друдлів ви можете взяти предмети. Подумайте, які саме будуть цікавішими для ваших вихованців. З досвіду можна сказати, що найбільше асоціативних образів "ховається" в таких предметах, як: мотузка, папірець, ґудзик, паличка тощо. Радимо вам поекспериментувати та відшукати свої предмети для використання. Спосіб застосування має бути аналогічним до роботи з друдлами для розвитку асоціативного мислення.

ТАКТИЛЬНІ КАРТКИ

На прогулянку можна також взяти декілька тактильних карток Запропонуйте дітям помацати, наприклад, шорстку картку, і нехай малюки знайдуть на майданчику всі предмети, що мають таку саму фактуру. Відповіді дітей "звіряйте" з самою тактильною карткою.

КОЛЬОРОВІ ПЛЯМКИ

Тут, як і у випадку з друдлами, може бути два напрямки використання: розвиток асоціативного мислення і розвиток пам'яті.

Ми не будемо зупинятися на розвитку асоціативного мислення, оскільки робота проводиться аналогічно до роботи з друдлами за цим напрямком. Пропонуємо цікаві способи застосування плямок для тренування асоціативної пам'яті. Цей вид роботи краще проводити, коли діти добре засвоїли назви кольорів. Радимо використовувати неочевидні зв'язки кольорів з предметами, головне — знайти цей зв'язок. Наприклад: покладіть червону плямку в травичку і скажіть, що це жук-сонечко прилетів у травичку; жовту плямку піднесіть до дерева й нага­дайте, що листочки восени стають жовтими; синю плямку принесіть до квітника і скажіть, що це виросли квітки синього кольору (зі старшими дітьми пригадайте, які саме квіти бувають синього кольору); зелена плямка опинилася в пісочниці, а чому

—  запропонуйте дітлахам пояснити самим. Тепер назвіть усі предмети, що були використані під час гри, і нехай діти пригада­ють ті кольори, які ви до них підносили. Можна зробити навпаки

— вихователь показує колір, а діти відгадують предмети.

ПЕРЕТВОРЕННЯ

Відомо, як діти люблять перетворювати будь-які фрагменти зображень на знайомі предмети. Цю ідею можна чудово використати на прогулянці. Візьміть із собою крейду та намалюйте для кожної дитини якусь рисочку, дужку, хвилясту лінію, два кружечки тощо. Малюки перетворюють свій фрагмент малюнка на цілий предмет.

• Порада з досвіду: той колір крейди, яким ви намалювали фрагменти, не має повторюватися ні в кого з дітей, адже тоді краще видно, з чого починався малюнок, і цікавіше розглядати продовження. І ще, зробіть так, щоб фрагменти не повторювалися в малюків, або щоб вони не бачили, що малює сусід з таким самим фрагментом малюнка.

ЗАПОВНИ КВАДРАТ

Ця гра всім відома, але частіше за все її використовують на заняттях. А от якщо взяти з собою крейду, підготувати відповідні картки і назбирати камінчики, тоді можна погратися і на прогулянці.

Намалюйте на асфальті квадрати 3 на 3, дайте малюкам камінчики (не менше 7 штук кожному), і по черзі показуйте картки з різним розташуванням крапочок. Кожна дитина буде викладати камінчики відповідно до вашого зразка. Що старші діти, то складнішою буде конфігурація крапочок і коротшим час показу картки.

Дітям старшого віку запропонуйте інший варіант. Намалюйте на асфальті такий самий квадрат, як для попередньої гри, але набагато більший, — такий, щоб у маленький квадратик могла стати дитина. Вихователь говорить, у який квадратик повинен ста­ти малюк, наприклад, у лівий верхній. Далі вказує, за яким маршрутом потрібно рухатися: одна клітинка праворуч, одна — вниз тощо. Інші слідкують за правильністю виконання команд, а потім та дитина, яка не зробила жодної помилки, може виконувати роль дорослого.